1. Бажання дитини – понад усе.
В парі «мама-дитина» безумовно провідну роль повинна відігравати мама. Якщо ж у більшості випадків правила поведінки в сім’ї диктує дитина – батькам необхідно переглянути свої пріоритети. Всі бажання дитини по можливості повинні задовольнятися якомога швидше в дитячому віці. Якщо така тактика затягнулася до 3-4-х років – це тривожна ознака.

2. Відсутність правил поведінки дитини в суспільстві
Якщо батьки непослідовні у своїх заборонах і не прищеплюють дитині з самого дитинства правила гарної поведінки в суспільстві – вони подають дитині поганий приклад. Якщо дитина не засвоює правила поведінки в суспільстві, то їй в майбутньому буде жити в колективі набагато складніше.

3. Відсутність чітких кордонів
Найскладніше доводиться дітям, батьки яких не встановили для них чітких кордонів поведінки. Сьогодні дитині можна те, що було не можна вчора – це дуже збиває з пантелику. Якщо ви встановили якісь заборони, не варто їх раз у раз скасовувати: таким чином ви не полегшуєте дитині життя, а тільки ускладнюєте його.

4. Відсутність відповідальності за свої вчинки.
Навіть у вельми юному віці діти цілком здатні усвідомлювати, які наслідки можуть спричинити за собою ті чи інші їхні вчинки. Виправдовуючи неприйнятну поведінку дитини тим, що «він ще маленький», батьки позбавляють його можливості нести відповідальність за свої вчинки – і одночасно можливості поступово дорослішати.

4. Подарунки без причини
На жаль, багато батьків вважають, що щоденним подарунками вони проявляють свою батьківську любов. Насправді психологи стверджують, що подарунки без жодної причини роблять з дітей споживачів і егоїстів.

5. Дієвість істерик
Якщо батьки піддаються на істерики дитини, поступаючись їй, тільки б вона припинила плакати – вони заохочують маніпулятивну поведінку. Для дітей це служить підтвердженням, що можна отримати бажане, закотивши істерику, а це не той спосіб, який дорослі люди використовують в реальному житті.

6. Дорослі як діти
Дуже часто дорослі своєю поведінкою подають неправильний приклад власним дітям: вередують, закочують істерики, ставлять свої бажання на перше місце, ігноруючи потреби оточуючих. Те, як поводяться дорослі в колі сім’ї, є прикладом для дитини, адже діти найкраще сприймають не слова, а поведінку, яку вони будуть копіювати.