Останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів та третирування у міжособистісних стосунках, здійснюваних самими дітьми одне до одного. За своєю сутністю це специфічна форма агресивної поведінки, при якій сильніша (авторитетна) дитина або група дітей систематично переслідує іншого (слабшого). Ситуація третирування не обмежується лише ролями «агресора» та «жертви», вона залучає інших однолітків, роблячи їх активними або пасивними учасниками цих відносин. Такі стосунки отримали назву булінг, поширення якого впродовж останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.
Явище булінгу трапляється і в закладах дошкільної освіти. Педагоги багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно усувати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усувається, навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів. Запобігання та профілактика випадків насильства є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення до дитини неминуче призводить до низки руйнівних наслідків.
Булінг (bullying, від англ. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) — це форма психічного насильства у вигляді утиску, дискримінації, цькування, травлі, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного та психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або інших дітей, які не здатні захистити себе в даній ситуації. Булінг є глобальним і масовим явищем.
Булінг характеризують чотири головні компоненти
- Це агресивна і негативна поведінка.
- Булінг здійснюється систематично.
- Булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості.
- Булінгова поведінка є навмисною.
Мотивація до булінгу
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба у підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба у самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб.
Булінг також може виникати через тиск та жорстоке поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих, як крайня міра, коли дитина вичерпала всі інші можливості для задоволення своїх потреб, а також у випадках, коли діти протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення та прагнучи зруйнувати дещо у своєму оточенні. Булінг може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між дітьми за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання і контролю дитиною свого мікросоціуму.
Рольова структура булінгу
- Булер, переслідувач, агресор.
- Жертва.
- Спостерігачі.
Форми булінгу
1. Фізичний булінг — умисні поштовхи, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження тощо.
2. Сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається в собі, постійно плаче наодинці, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.
3. Психологічний булінг — насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви.
До психологічного булінгу можна віднести:
- Вербальний булінг: образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви; обзивання; поширення образливих чуток; словесне приниження; бойкот та ігнорування; залякування; використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви до здійснення певних дій; систематичні кепкування з будь-якого приводу; задерикуватість; ізоляція; психологічне приниження; погрожування.
- Вимагання: грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус щось украсти.
- Кібербулінг: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету та інших електронних засобів комунікації.
Типові риси дітей, схильних ставати булерами
У своїй книзі «Булінг: що ми знаємо і що ми можемо зробити?» норвезький психолог Дан Ольвеус визначає такі типові риси дітей, схильних ставати булерами:
- Вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших дітей, переслідуючи власні цілі.
- Вони імпульсивні й легко шаленіють.
- Вони часто зухвалі та агресивні у ставленні до дорослих, передусім батьків та педагогів.
- Вони не виявляють співчуття до своїх жертв.
- Якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові риси жертв булінгу
- Полохливість, вразливість, замкнутість, соромливість.
- Тривожність, невпевненість у собі, низька самооцінка.
- Схильність до депресії та думок про самогубство.
- Відсутність близьких друзів, краща комунікація з дорослими або молодшими дітьми, ніж з однолітками.
- Фізична слабкість порівняно з ровесниками.
Ознаки того, що дитина може бути жертвою булінгу
- Дитина прикидається хворою, щоб уникнути походу до садочка.
- У неї спостерігаються симптоми страху: порушення сну, апетиту, нічний крик, нервовий тик, відлюдкуватість, скритність.
- У дитини виявляють рваний одяг або пошкоджені речі.
- Є постійні садна, гематоми, синці та інші травми.
- Дитина мовчазлива, не бажає йти на контакт.
Зазвичай жертвами стають діти, які мають
- Фізичні недоліки: носять окуляри, мають знижений слух, порушення опорно-рухового апарату, надто низький або надто високий зріст, фізично слабші за однолітків.
- Особливості поведінки: замкнутість, відстороненість, тривожність, імпульсивність, плаксивість, занижену самооцінку, проблеми в сім’ї.
- Особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірну або недостатню вагу тіла.
- Недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватися з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною опікою батьків, невпевнені у собі.
- Відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, які не відвідували дитячий садок, мають нерозвинені комунікативні навички.
- Хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія, дисграфія, дислексія.
Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, що потребує психологічної допомоги. До вивчення й профілактики цього явища повинні долучатися педагоги, психологи та батьки дітей. [file:1]
Профілактика булінгу передбачає роботу за такими напрямками
- Ознайомлення педагогів з поняттями «булінг», «третирування», «цькування» під час педагогічних рад, засідань методичних об’єднань, батьківських зборів.
- Просвітницька робота фахівців психологічної служби серед дітей щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи.
- Формування правосвідомості й правової поведінки дітей, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості, створення умов для самореалізації особистості.
- Формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства у своїй поведінці та в поведінці дітей.
- Створення в освітньому середовищі умов недопущення булінгу та відповідного середовища для профілактики й боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища.
- Розробка пам’ятки для педагогів «Скажімо насильству НІ».
- Налагодження співпраці з центром соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, недержавними організаціями.
Технологія реагування працівників закладу освіти на виявлені або встановлені факти булінгу
- Під час встановлення факту або в разі підозри на наявність булінгу батьки або педагог повідомляють про це адміністрацію закладу.
- Адміністрація спільно з психологічною службою закладу невідкладно реагує на подані факти.
- Проводиться безпосередня робота вихователя і практичного психолога з булерами та жертвами.
- Проводяться окремі бесіди з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася, та визначення шляхів її подолання.
- Відпрацьовуються навички поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.
- Якщо факт підтверджено як булінг, адміністрація закладу освіти повідомляє поліцію та службу у справах дітей.